За останній час до нас звернулось багато клієнтів з приводу донарахування ЄСВ та фінансових санкцій. Всі ці клієнти є підприємцями, які фактично не здійснювали підприємницьку діяльність, але не припинили її у передбаченому законом порядку. При цьому, вони всі з Донбасу.
Саме ці звернення стали приводом для написання цієї статті.
30 березня 2018 року Верховний Суд прийняв рішення у справі № 812/292/18, в якому прийшов до наступних висновків.
Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон N 2464-VI).
Отже, якщо підприємець знаходився на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, він звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення такої операції.
Отже, якщо податковий орган прийняв рішення відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону N 2464-VI, яка передбачає накладення штрафу, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період проведення антитерористичної операції, якщо підприємець перебував як платник єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, то такі дії є незаконними та їх можна оскаржити в адміністративному порядку чи в суді.
Верховний суд вказав, що звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Верховний Суд відзначив, що вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону N 2464-VI.
Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви можливе виключно після закінчення антитерористичної операції.
Закон N 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Потреба в сертифікаті Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.
Дочірні підприємства юридичної особи, структурні підрозділи юридичної особи, які є самостійними платниками єдиного внеску, підпадають під дію Закону N 2464-VI в частині звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за умови перебування саме їх на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
Штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не застосовуються виключно в цей період.
Необхідно зазначити, що Верховний Суд своєю постановою від 6.11.2018 р. апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області та ОСОБА_5 залишив без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року без змін.
