А ось коли ти стаєш практиком і намагаєшся застосувати теоретичні знання, виникає багато питань: з яким позовом звертатись до суду, як сформулювати позовні вимоги, якими доказами це має супроводжуватись.
Звичайно, універсальних рекомендацій сформулювати неможливо, оскільки будь-яка справа є по суті унікальною, проте деякі основні способи захисту власності можна виділити як основні, покладаючись в тому числі на судову практику Верховного Суду з цього питання.
Перш за все, ч.2 ст.386 ЦК дає можливість власнику, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Такий превентивний спосіб захисту дозволяє діяти на упередження ймовірного (такого, що ще не настало) порушення. Натомість, власник має підстави вважати, що дії якихось осіб мають призвести до порушення його прав власності.
Як відомо з теорії, у випадку необхідності витребувати належне майно в іншої особи, подається віндикаційний позов, а якщо необхідно усунути перешкоди у користування та розпорядження власником його майном, то це негаторний позов. Розмежування цих двох способів захисту є яскравим прикладом того, як знання теорії важливо для практики.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
При чому ці два способи захисту права власності є взаємовиключними!
І якщо віндикаційний позов може подати виключно власник, то негаторний – як власник майна, так і особа, яка має право володіння і користування майном.
У своїй постанові від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Така позиція підтверджується і в інших справах, розглянутих Верховним судом.
Отже, якщо хтось заволодів майном без наявності правової підстави, у незаконний спосіб, то на підставі ст. 387 ЦК України позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Важливо! Необхідно просити суд саме витребувати нерухоме майно з чужого незаконного володіння, а не просити зобов'язати відповідача повернути це майно власникові.
Витребування майна з чужого незаконного володіння э вимогою майнового характеру (Постанова ВС у від 18.05.2019 р.).
При цьому треба звертати увагу, яким набувач майна, добросовістним чи недобросовістним, оскільки законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли можливо витребувати майно у добросовісного набувача (ст.388 ЦК).
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Щодо негаторного позову, то позивач за негаторним позовом вправі вимагати не тільки усунути існуючі перешкоди, а й зобов’язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Прикладами негаторного позову може бути виселення якихось-осіб, які безпідставно проживають в належній власнику квартирі, або позов про визнання особи такою, таким, що втратила право на користування житловим приміщенням, або позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Важливо, що до негаторного позову не застосовується позовна давність, тому що порушення прав триває у часі, а якщо воно закінчилось, то не має вже підстав звертатись з позовом. Така позиція є у висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц. Тому цей позов може бути пред'явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").
Ще одним розповсюдженим у судовій практиці засіб захисту права власності є визнання права власності на майно. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому при зверненні з позовом про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, позивач має довести, що наявне порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачем.
Так, у справі № 905/494/18 позивачу було відмолено у задоволені позову, оскільки позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно (іпотека відповідача припинена, заборона відчуження скасована, будь-які інші обтяження відповідача відсутні), як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника будь-якими іншими особами. Це можуть бути позови визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, визнання права власності за набувальною давністю, тощо.
За вимогами, аналогічними до тих, що пред’являються для захисту права власності, можно отримати захист речових прав на чуже майно на підставі ст.396 ЦК. Так, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна. Наприклад, такий засіб захисту можна обирати у разі спору про встановлення сервітуту згідно до ст. до ч.3 ст.402 ЦК.
В Постанові ВП ВС від 14.03.2018 № 619/2019/17 відзначено, що у разі, якщо позов про право власності на майно вже розглянуто, спір про скасування реєстрації набуття цього права належить до адміністративної юрисдикції. Для цього необхідно заявити позов до державного реєстратора про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про скасування реєстрації набуття права власності на нежитлові приміщення в порядку адміністративного судочинства.
Необхідно відзначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, зокрема у справі № 922/1992/18, визначені ч. 1 ст. 15 та ч.1 ст. 16 ЦК України способи захисту прав та інтересів не є вичерпними.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Олена Радтке, адвокат, керівник адвокатського бюро «Олени Прядко», член ради в комітеті з питань верховенства права НААУ.
.jpg)
.jpg)
