Множинне громадянство в Україні: можливості та ризики

Множинне громадянство в Україні: можливості та ризики
17 грудня 2024 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проект Закону №11469, що передбачає внесення змін до законодавства України з метою дозволити множинне громадянство. 

В даній статті не буде даватись юридичний аналіз законопроекту та його відповідності Конституції України, лише будуть зазначені потенційні, на думку автора, можливості, які дає множинність громадянства та, звичайно, ризики.

У зазначеному проекті запропоновано визначення поняття множинності громадянства (підданства) – це одночасна належність особи до громадянства (підданства) двох або більше держав (зміни до ст. 1 Закону України «Про громадянство»).

Проте мати множинне громадянство буде доступне не кожному – це не допускається у випадках оформлення набуття громадянства України або прийняття до громадянства України, або поновлення у громадянстві України стосовно особи, яка перебуває у громадянстві держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або держави, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року N 68/262."

Які ж потенціальні можливості дає множинне громадянство?

Люди з подвійним громадянством мають доступ до кращих благ тих країн, громадянами яких вони є, таких як медичне обслуговування, соціальні виплати, освіта, тощо, та можуть безперешкодно вибирати, в якій з цих країн вони бажають жити.

Введення множинного громадянства дозволяє громадянам України, які виїхали через російську агресію, отримуючи громадянство країни, до якої вони емігрували, зберегти український паспорт та  не втрачати зв'язок з Батьківщиною. 

В проекті Закону №11469 сильно розширений перелік осіб – не громадян України, чиї діти будуть автоматично отримувати громадянство України при народженні, що дозволить збільшувати кількість громадян України, та може мати позитивні економічні наслідки, оскільки діти це завжди потенційна робоча сила, яка так потрібна буде Україні для її відновлення та процвітання.  

Право набуття громадянства за територіальним походженням буде надаватись особам, які мають родинні зв'язки з людьми, що народилися на території, що стала частиною України до 1991 року, що також дає можливість людям, чиї прадіди чи батьки покинули Батьківщину, за бажанням легко повернутися до України. 

Закон надасть можливість національним меншинам мати як громадянство України та і країни походження. 

Також збільшуються можливості свободи пересування,  і, що дуже важливо – безперешкодне повернення в Україну осіб, які отримали вже громадянство іншої країни, для яких залишаться всі соціальні гарантії, можливість працевлаштування, освіти, тощо в Україні, відповідно, можливості легкої реінтеграції.

Що не менш важливо, враховуючи автоматичне набуття громадянства України дітьми, що народжені від громадян України за кордоном, такі діти не будуть мати перепон не тільки у в’їзді в Україну, а і повного володіння правами громадянина, що може сприяти збільшенню чисельності населення, і що важливо – молодого населення, в якому наразі є така гостра необхідність.

Щодо ризиків множинного громадянства.

Зокрема, на поверхню виходять кілька важливих проблем. 

По-перше, множинне громадянство може призвести до заплутаної ситуації з правами та обов'язками громадян. Біпатриди (особи з двома паспортами) зможуть користуватись правами обох держав, і це може спричинити труднощі в адмініструванні прав та обов'язків громадян, особливо в умовах війни, коли питання безпеки, економічної стабільності та справедливості набувають особливої актуальності.

Одним із серйозних ризиків є потенційна загроза подвійних лояльностей громадян, які можуть мати громадянство одразу кількох країн. У випадку політичних або економічних суперечок між державами, біпатриди можуть опинитись у складній ситуації, де буде важко визначити, до якої країни вони повинні бути лояльними.

Множинне громадянство створює також потенціал для правових колізій. Наприклад, громадянин, який має два паспорти, може обирати, в якій з країн сплачувати податки, але не всі країни мають договори про уникнення подвійного оподаткування, що може привести до подвійного (чи множинного) оподаткування. 

Те ж саме з воєнним обов’язком. Особа з множинним громадянством, як правило, несе обов’язок не тільки проходження воєнної служби, але  й мобілізації,  у випадку необхідності, в кожній країні громадянства.

Також необхідно враховувати негативні соціальні наслідки множинного громадянства. Це може привести до соціальної фрагментації, коли громадяни з двома паспортами будуть мати можливість обирати, яке громадянство «вигідніше» в конкретних умовах. Це може спричинити зростання соціальної нерівності та непорозумінь серед громадян, особливо серед тих, хто не має доступу до «другого паспорта», і зіткнеться з обмеженнями на міжнародному рівні.

Не можуть залишатись поза увагою й політичні ризики - громадяни з множинним громадянством можуть суттєво впливати на політичний курс держави, в якій не проживають. Хорошим прикладом в цьому випадку може бути Молдова, на результати останніх виборів в якій сильно вплинули громадяни Молдови, що проживають за кордоном, численність яких чи не перевищує численність тих громадян Молдови, хто постійно проживає в Молдові.

Голосування в обох країнах або можливість балотуватися на державні посади можуть створювати ризики для національної безпеки, особливо якщо інтереси держав можуть суперечити одна одній.

Виникають також питання щодо дипломатичного захисту і консульських питань. У випадку конфлікту між країнами, громадяни з кількома паспортами можуть опинитися в складній ситуації щодо захисту своїх прав. Дипломатична або консульська підтримка може бути обмежена або взаємно суперечлива, якщо країни мають різні політичні чи економічні інтереси.

Власне правовий статус особи може бути розпливчастим, якщо вона підпадає під різні правові системи, які мають несумісні норми щодо сімейних прав, власності, шлюбів, спадщини тощо. Це може створити складнощі в реалізації певних прав і обов'язків, якщо особа перебуває в одній країні, але підпадає під юрисдикцію іншої.

Не можна оминути і питання відсутності чітких механізмів, які гарантують стабільність і ефективність цього процесу в довгостроковій перспективі. Україна повинна бути готовою до створення правових та адміністративних інструментів для управління множинним громадянством. Без належного законодавчого регулювання, ризик того, що цей процес буде сприйнятий як шлях до бюрократичних затримок, невизначеності та можливих зловживань, значно зростає. Система надання громадянства повинна бути прозорою і справедливою, щоб уникнути ситуацій, де одні громадяни зможуть скористатись перевагами, а інші залишаться поза увагою.

Таким чином, хоча множинне громадянство надає певні переваги, ці переваги можуть супроводжуватися значними правовими та практичними ризиками.