Оскільки Верховна Рада проголосувала за прийняття законопроєктів Президента щодо про продовження строку дії воєнного стану в Україні (14386) та про продовження строку проведення загальної мобілізації (№ 14387) ще на 90 днів, то тема цієї статті залишиться актуальною.
Спочатку спробуємо подивитись, які категорії мобілізаційних спорів є, а на деяких зупинимося докладніше з посиланням на останню судову практику.
Наразі ми говоримо про категорії спорів, що виникають з підстав незгоди громадян з рішеннями, які приймаються державними органами, зокрема ТЦК, відносно всього, що стосується військового обліку, відстрочки чи призову – отже, так звані мобілізаційні спори.
Мобілізацією є комплекс заходів, спрямованих на забезпечення можливостей держави здійснювати оборону в умовах відкритої збройної агресії російської федерації, зокрема, шляхом комплектування особовим складом підрозділів Сил оборони України.
Основними предметами мобілізаційних спорів є:
- оскарження адміністративних штрафів, що накладені ТЦК;
- оскарження відмови ТЦК у наданні відстрочки, коли є законні підстави, наприклад, за станом здоров’я, по догляду за батьками з інвалідністю, через багатодітність або через навчання;
- оскарження мобілізації працівників, які мають належне оформлене бронювання через критичну важливість підприємства;
- незгода з рішеннями ВЛК про придатність до служби через стан здоров’я;
- оскарження незаконного вручення повісток (так звана «бусифікація») або порушення порядку призову;
- оскарження протиправних дій ТЦК щодо внесення недостовірних відомостей до Реєстру або відмова внесення відомостей до Реєстру, тощо.
Судова практика в мобілізаційних спорах дуже обширна, тому в рамках цієї статті ми подивимось тільки на деякі з названих категорій справ.
Судова практика станом на початок 2026 року показує, що шанси на успіх мають справи, пов'язані з процедурними порушеннями ТЦК та ігноруванням автоматичних підстав для відстрочки, незаконна мобілізація при наявності бронювання.
Найбільш успішними є справи зі скасування адміністративних штрафів, накладених ТЦК, наприклад, через відсутність доказів належного вручення повістки (наприклад, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 року у справі 381/7531/25https://reyestr.court.gov.ua/Review/133657340). Суд вказав, в матеріалах справи відсутні дані про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», зокрема здійснення спроб вручення повістки позивачу шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». В свою чергу, відсутність належного оповіщення позивача про необхідність з`явитись до відповідача, виключає виконання ним обов`язку явки на визначену дату (яка відсутня у постанові), а тому в даному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На цих підставах постанова про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2025року № R 260367 про застосування до позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень була скасована, а справа про адміністративне правопорушення закрита. Ще одним прикладом з січневої практики з аналогічних підстав може бути рішення Слов`янського міськрайонного суд Донецької області від 21.01.2026 у справі № 243/11391/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/133481539
Також перспективними є справи, коли притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відбулось по закінченню строків, що передбачені статтею 38 КУпАП. Так, у справі № 211/13505/25 Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 23.01.2026 року став на сторону позивача, вказавши, що днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня, а днем виявлення є 02.05.2025 року, коли відповідач направив до Національної поліції електронне звернення Є2052171 щодо скоєного адміністративного правопорушення позивачем , яке виразилося у не явці по повістці до ТЦК у вказаний в ній час та місце. Тому постанова № 833 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн винесена 10.11.2025 року, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 833 від 10.11.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення. Таку ж позицію зайняв Ковельський міськрайонний суд Волинської області, прийнявши рішення про задоволення позову від 16 січня 2026 року у справі № Начало формы
Конец формы
П`ятий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 28 січня 2026 у справі № 766/9115/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/133642606 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовну заяву, вказавши, що автоматичне формування системою «Оберіг» повістки від 22.02.2025 №2607880 про виклик позивача до ТЦК та СП для уточнення даних не виключало обов`язку відповідача перевірити правові підстави для направленням позивачу такої повістки.
У справі № Начало формы
484/6932/25Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області (рішення від 28.01.2026) задовольнив позовну заяву щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та зазначив, що Конец формы
законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи. Тому не своєчасне оновлення позивачем даних в системі «Оберіг» не є підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки позивач в даному випадку не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У справі № Начало формы
140/15598/25позивача було оголошено у розшук та направлено відповідного звернення відповідачем до органів поліції стало неуточнення персональних даних в терміни, передбачені законодавством. Конец формы
Волинський окружний адміністративний погодився з доводами позивача про те, що відповідач не довів неможливості отримання даних автоматично щодо нього та вжиття будь-яких дій для їх отримання. Крім того, позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.
Суд зазначив, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку». А тому дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру. Більш того, внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів до персональних чи службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста відомостей про порушення правил військового обліку та розшук статтями 6-8 Закону №1951-VIII не передбачено.
З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд зобов`язав відповідача виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Виграються також позови про зобов’язання ТЦК внести інформацію про відстрочку чи бронювання в електронний реєстр, якщо орган цього не зробив після отримання документів.
Так, у справі № Начало формы
620/11788/25Чернігівський окружний адміністративний суд (рішення від 13.01.2026) визнав протиправною бездіяльності ТЦК щодо не внесення відомостей щодо особи до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку. Суд встановив, що позивач відповідно до свідоцтва про хворобу від 06.12.2013 №2048 Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України за розпорядженням начальника УДСНС України в Чернігівській області, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Аналогічний запис внесений до військового квитка позивача. З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність у не передбачений законом способом за можливі допущені порушення суб`єктом владних повноважень під час виключення його з військового обліку, позаяк наведене буде суперечити принципу «належного урядування».
Своїм рішенням від 16.01.2026 р. у справі № 420/26975/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/133355045 Одеський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК у вигляді не розгляду заяви від 22.05.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про виключення з військового обліку позивача та зобов’язав відповідача розглянути заяву від 22.05.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про виключення з військового обліку.
У справі № Начало формы
500/6756/25Тернопільський окружний адміністративний суд (рішення від 14.01.2026):Конец формы
- визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК від 02.11.2025 №306 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення позивача , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини;
- визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини;
- зобов`язав військову частину прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача та виключення позивача зі списків особового складу військової частини.
Суд вказав у своєму рішення, що призов позивача всупереч чинній відстрочці створює ризики порушення стабільності роботи підприємства, що суперечить самій логіці бронювання як механізму узгодження потреб оборони та потреб забезпечення життєдіяльності економіки і населення в період мобілізації та воєнного часу.
Суд прийшов до висновку, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Також, суд зазначив, що позиція Верховного Суду щодо «незворотності» незаконної мобілізації (зокрема, у справі №260/1851/22) не є універсальною та не підлягає автоматичному застосуванню в ситуаціях, коли орган ТЦК проігнорував чинне бронювання й вимоги законодавства щодо перевірки відстрочки в реєстрах.
Суд зазначив, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22.05.2023 у справі №260/1851/22, стосується правовідносин, у яких бронювання було оформлене вже після призову особи на військову службу. У такій ситуації дійсно йдеться про неможливість звільнення військовослужбовця виключно на підставі подальшого бронювання.
Натомість у даній справі позивач був належним чином заброньований ще до призову, й саме ігнорування цієї відстрочки органом ТЦК та СП призвело до незаконної мобілізації.
Конец формы
Суди визнають протиправною бездіяльність ТЦК, коли орган просто не розглядає подану заяву про відстрочку (наприклад, по догляду за батьками з інвалідністю або через багатодітність). Якщо людину мобілізували попри наявність броні або 3+ дітей, суди стають на бік громадянина.
Важливо: Суд не може сам «дати» відстрочку, але він зобов’язує ТЦК розглянути заяву і прийняти законне рішення.
Прикладом може бути справа № Начало формы
420/30063/25, в якій Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 08.01.2026 Конец формы
зобов`язав ТЦК розглянути заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на підставі п. 9, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цих заяв прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Що виграти майже неможливо:
· Оскарження висновку ВЛК по суті: суди зазвичай не втручаються в медичну оцінку («придатний/непридатний»), якщо процедура огляду була дотримана. Оскаржити можна лише порушення процедури(наприклад, не провели обов’язкові аналізи чи не залучили профільного лікаря);
· Уникнення служби без задокументованих підстав: якщо немає законної причини для відстрочки, суд не допоможе її «створити»;
· Дефіцитні ВОС: Якщо військово-облікова спеціальність працівника входить до переліку «не підлягають бронюванню» (згідно з актуальними наказами Міноборони), суди зазвичай підтримують позицію ТЦК та відмовляють у скасуванні мобілізації;
· «Запізніле» бронювання: Якщо наказ про бронювання виданий хоча б на день пізніше за дату наказу про мобілізацію (зарахування до штату військової частини), суди майже ніколи не скасовують такий призов.
