Зокрема, Законом № 2455-IX «Прикінцеві та перехідні положення» (п. 10.2.) Закону України «Про виконавче провадження» були доповнені наступним абзацом: «Забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів».
Крім того, ще раніше, 20 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 480 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" розділ “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин” було виключено з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Чи відповідає це дійсності, пропоную розібратись у цій статті.
Перш за все необхідно зазначити, що мотиви прийняття такого рішення були позитивні, щоб унеможливити незаконне відчуження майна громадян під час воєнного стану.
Але виникає питання щодо тих виконавчих написів, які вже були здійсненні, але внаслідок закону не можуть бути виконанні. Чи означає це, що боржники можуть просто бути звільненні від сплати боргів, а права кредиторів будуть порушуватись?
Для відповіді на ці питання необхідно звернутись ще до двох Законів: «Про нотаріат» та «Про виконавче провадження».
Перш за все до Закону України «Про нотаріат» не вносилося жодних змін, які б стосувалися процедури вчинення виконавчих написів чи встановлювали заборону на вчинення нотаріусами виконавчих написів на документах, що встановлюють заборгованість.
Хоча в той же час відповідно до положень п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було встановлено заборону на вчинення виконавчих написів на тих кредитних договорах, але тільки на тих, що не є нотаріально посвідченими.
Отже, нотаріуси мають право вчиняти виконавчі написи, але чи є в цьому сенс, зважаючи на заборону примусового виконання, встановлену безпосередньо в Законі та строки пред‘явлення виконавчого напису до виконання?
Так, статтею 91 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що пред‘явити виконавчий напис до примусового виконання можливо лише протягом трьох років з моменту його вчинення. Цей строк може перериватись у випадках, зазначених у частинах чотири та п’ять статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», але в цілому є лише три роки є на звернення щодо примусового стягнення за виконавчим написом нотаріуса. Звичайно, є випадки, коли цей строк можна поновити, але це не є предметом розгляду в цьому написі.
Отже, зважаючи на викладене вище, виконати в примусовому порядку виконавчий напис нотаріуса не можливо.
Що ж робити кредиторам, щоб не втратити право на стягнення боргу? Відповідь очевидна – вирішувати питання в судовому порядку.
Ба більше, судова практика свідчить, що такий інструмент, як виконавчий напис нотаріуса вже давно не є ефективним, такі написи і виконані на їх підставі дії виконаців легко оскаржуються, в результаті кредитор все одно змушений захищати свої права в суді.
За наявності ризику, що рішення суду може буде не виконано через те, що боржник здійснить дії щодо відчуження майна, можна порадити до моменту звернення до суду використати такий механізм, як забезпечення позову.
