Податкова не права? Оскаржуйте вчасно! А вчасно, це коли?

Податкова не права? Оскаржуйте вчасно! А вчасно, це коли?

До сих пір серед юристів, включаючи суддів Верховного Суду, не сформована єдина думка щодо строків звернення до суду з метою оскарження рішень податківців.

Посудіть самі. Протягом досить короткого періоду часу дії кодексу адміністративного судочинства в новій редакції, лише у 2019 році Верховний суд декілька разів змінював свою правову позицію щодо строків звернення до суду, не кажучи вже про позиції судів першої та апеляційної інстанції.

Наприклад, в свої Постанові від 13.02.2019 у справі № 813/4921/17 Верховний Суд, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що Кодекс адміністративного судочинства передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки, на думку колегії суддів Верховного Суду, яка розглядала зазначену справу, мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частиною 4 статті 122 КАС України.

ВС зазначив, що нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді … рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За таких обставин, вважав ВС, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Тобто, вказаний пункт регулює ті самі правовідносини, що й пункт 56.18 цієї ж статті. Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

Тому Верховний Суд дав вказівку судам, що в цій ситуаціїпри прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду, а саме 1095 днів, ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Аналогічну позицію зайняв Верховний Суд у своїй Постанові від 16.07.2019 № 640/46/19, задовольнивши скаргу платника податків та скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та зазначивши, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Зверніть увагу, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення 20.02.2019 р. та 19.04.2019 р. відповідно, тобто в той час, коли вже існувала правова позиція Верховного Суду з цього питання, сформована у справі № 813/4921/17, не зважаючи на положення 6 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів»), відповідно до якої, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Минуло лише декілька місяців, і юристи мають новий «сюрприз» від Верховного Суду, викладений в Постанові від 10.10.2019  у справі № 640/20468/18, в якій ВС відійшов від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, дослідивши зміст пунктів 56.17, 56.18 56.19 статті 56, пунктів 102.1, 102.2 статті 102, пункту 133.4 статті 133 ПК України та статті 122 КАС України, зазначив,  що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд вважає, що приймаючи Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України та не внесення одночасно змін до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічних змін,  не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.

На думку Верховного Суду, спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, та сформулював наступний правовий висновок:

«Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням….

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення».

Таким чином, кожна з колегій Верховного Суду обґрунтувала свої правові висновки, посилаючись на норми діючого законодавства, а ось результати для платників податків протилежні.

При цьому, коли до адвоката приходить клієнт, адвокат намагається, керуючись останньою практикою, надати правничу допомогу. Але як це зробити, коли ця практика є такою нестабільною?

Зауважу, що відповідно до положень ч.1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме на Верховний Суд покладено завдання забезпечення єдності судової практики.

Пунктом 4 ч. 4 ст.17 закону «Про судоустрій і статус суддів» закріплено принцип єдності судової практики — як один із тих, що має забезпечувати єдність системи судоустрою.

Таким чином, у зазначених нормах законодавцем передбачено забезпечення Верховним Судом сталості судової практики та втілення принципу правової визначеності.

Цікавим є те, що Верховний Суд в Постанові від 10.10.2019 у справі № 640/20468/18 послався саме на принцип  правової визначеності, але в такому аспекті, що: «принцип правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень», отже, судді стали на захист суб’єкта владних повноважень.

Вважаю, що такі протилежні рішення Верховного Суду підривають довіру до судової системи в цілому та почуття захищеності в нашій державі, змушують підприємців «вирішувати» свої проблеми, не доходячи до суду, тим самим провокуючи розвиток корупції.

Своїм же колегам можу дати лише одну пораду, що у випадку оскарження рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків,за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, по можливості звертатись до суду не пізніше трьох місяців з моменту отримання рішення податківців. Якщо ж клієнт звернувся до вас вже запізно, все одно намагатися переконати суд, можливо, саме завдяки вам буде сформована нова правова позиція.

Олена Радтке, адвокат, керівник адвокатського бюро «Олени Прядко», член ради в комітеті з питань верховенства права НААУ.