Порушення карантинних норм - судова практика

Порушення карантинних норм - судова практика

Коли я обрала цю тему для статті, перше, що я зробила, то перевірила, скільки ж судових рішень з цього приводу прийнято. Кількість мене вразила. Майже 50 тисяч (за даними, що містить система Verdicktum).

Чому це вражаюча цифра? Тому що норма, якою була встановлена відповідальність за порушення карантинних правил, дуже молода, їй нема і року. І з’явилась вона у вигляді змін до Кодексу про адміністративні правопорушення України 17 березня 2020 року з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». На сьогоднішній день в нього вже тричі вносились зміни, останні від 4 грудня 2020 року.

Це стаття 44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, у вигляді  штрафу:

-              для громадян від однієї (17000 грн.) до двох тисяч (34 000 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і

-              для посадових осіб - від двох (34 000 грн.) до десяти тисяч (170 000 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Це дуже жорстка відповідальність, особливо враховуючи, що порушенням було в тому числі перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Для порівняння, в тій же заможній, в порівнянні з Україною, Німеччині, розмір штрафу за таке порушення коливається від 40 до 250 Євро.

При цьому частина друга ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, якою була пом’якшена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, набула чинності лише 21.11.2020. Наразі це від десяти (170 грн.) до п'ятнадцяти (255 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3КУпАП, розглядають органи Національної поліції. І це дуже добре, оскільки дозволить значно розгрузити суди.

Що цікаво, що третина постанов (більше 14 тисяч) – це звільнення від відповідальності, більше 11 тисяч постанов – це припинення провадження за відсутністю складу правопорушення (всього припинено справ більше 17 тисяч), а ще більше 10 тисяч справ повернуто поліції.

При цьому до відповідальності у вигляді штрафу притягнуто лише біля трьох тисяч осіб із всієї, зазначеної вище, кількості винесених рішень.

Аналіз судової практики вказує, що до апеляції дійшли приблизно два відсотки справ з усіх, при цьому лише у 158 справах у задоволені скарг було відмовлено і постанови судів першої інстанції були залишені без змін.

Зважаючи на зміни, прийняті до ст. 44-3 КУпАП, вважаю за доцільне проаналізувати судову практику лише з моменту набрання чинності цими змінами, а саме з 21.11.2020 р.

Хотілось би звернути увагу на постанову, що прийнята  Волинським апеляційним судом 06.12.2020 р. у справі № 161/16766/20.

Суд вказав, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Так, санкцією ч. 2 ст. 44-3КУпАП передбачено накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Натомість, ч. 1 ст. 44-3КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, яка набрала чинності з 21.11.2020, встановлює відповідальність саме за діяння, які викладені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення та значно пом'якшує відповідальність за перебування у громадських місцях без засобів індивідуального захисту, а тому має зворотну дію в часі.

Беручи до уваги те, що акти, які пом'якшують або скасовують адміністративну відповідальність, застосовуються на будь-якій стадії провадження за справами про адміністративні правопорушення, враховуючи положення ст. 8КУпАП про зворотну дію в часі закону, суд дійшов висновку, що постанову судді щодо правопорушника слід скасувати, оскільки його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. А враховуючи положення ст. 222 КУпАП суд вирішив передати справу за підвідомчістю органу, яким було складено адміністративні матеріали для прийняття рішення по суті.

Аналогічну позицію зайняв і Запорізький апеляційний суд, який в своїй Постанові від 03.12.2020 у справі № 334/5584/20, як і в справі № 310/7112/20, суд хоча і вважав вину особи, притягнутої до відповідальності, доведеною, але зважаючи на зміни, що відбулись у ст. 44-3 КУпАП,  вирішив не передати до поліції, а накласти мінімальне стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

В той же час Херсонський апеляційний суд в своїй постанові від 03.12.2020 у справі № 766/13549/20 за аналогічне правопорушення – знаходження в громадському місці без маски – зайняв іншу позицію та залишив без змін постанову суду першої інстанції, якою порушника було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Взагалі Херсонський апеляційний суд був більш суворий до порушників, і справі № 654/3293/20 залишив без змін постанову Голопристанського районного суду Херсонської області, якою з продавця магазину, мати трьох дітей, було стягнуто також 17 тисяч. При чому суд вказав, що це мінімальний розмір відповідальності, а тому порушниця має сплатити ці гроші. І таке рішення також було прийнято вже після прийняття змін до ст. 44-3 КУпАП 3.12.2020 р.

Тому, як бачимо, кому як повезе, хтось застосує пом’якшення відповідальності, хтось ні.

Проте особи, матеріали щодо яких були складені до 21.11.2020 р., можуть спробувати скористатись позицією Волинського апеляційного суду.

Досить часто порушники, які звернулись з апеляційними скаргами, просили суд обмежитись усним зауваженням, але суди часто відмовляли в таких проханнях.

Наприклад, в справі в постанові від 01.12.2020 Полтавський апеляційний суд у справі № 552/4922/20  зазначив, що усне зауваження за ст. 22 КУпАП  може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина.

Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов'язком судуі застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Враховуючи те, що об'єктом вказаного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я населення, а об'єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вирішив, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

Також апеляційний суд наголосив, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, правопорушник свідомо поставив під загрозу життя та здоров'я інших людей, а контролювати кількість пасажирів, які знадяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життю та здоров'ю є безпосереднім обов'язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення.

А в справі № 553/2083/20 порушник був оригінальним та просив суд передати матеріали трудовому колективу  для застосування заходів громадського впливу на підставі ст. 21 КУпАП.

Проте Полтавський апеляційний суд в своїй постанові від 6.12.2020 року відмовив у такому проханні, та взагалі залишив без змін постанову суду першої інстанції, вказавши, що звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вирішив, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП.

Чернівецький апеляційний суд переконаний, що притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП несе в першу чергу превентивний характер, тобто є засобом запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, серед невизначеного кола осіб (Постанова від 29.11.2020 № 716/1645/20), а тому також відмовив у задоволені апеляційної скарги.

Необхідністю здоров’я громадян керувався і Івано-Франківський апеляційний суд, який в свої постанові від 25.11.2020 № 348/1343/20 звернув увагу на те, що карантинні (обмежувальні) заходи, які можуть бути застосовані Кабінетом Міністрів України спрямовані на забезпечення захисту здоров'я громадян країни.

Запобігання поширенню інфекційних захворювань є підставою для обмеження свободи пересування, зібрань, приватного та сімейного життя відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому під суспільною необхідністю потрібно розуміти відповідність відношення балансів прав однієї людини з балансом прав всієї нації на здорове існування та безпечне середовище. Баланс інтересів індивідуального і громадського здоров'я відображений у справі "Соломахін проти України".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під законною метою необхідно розуміти встановлення конкретних, вимірних, досяжних, реалістичних та часоспрямованих цілей на зміну та покращення ситуації в майбутньому. У даному випадку такою метою є запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), про що прямо зазначено у відповідній поставові КМ України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що встановлені підпунктом 16 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року N 588, обмеження щодо заборони роботи після 23-ї та до 7-ї години суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдальнь, кафетеріїв, буфетів тощо), були, заздалегідь передбачуваними та відповідали принципу правової визначеності, носили тимчасовий характер та відповідали вимогам щодо запобігання поширення пандемії, а тому правопорушника правильно було притягнуто до відповідальності, незважаючи на те, що на момент розгляду справи судом першої інтсанції вказана Постанова КМУ вже була скасована.

І все ж скасованих рішень було набагато більше.

Підставами для скасування були:

-             закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (три місяці) (Постанова від 06.12.2020 № 127/9319/20 Вінницький апеляційний суд);

-             відсутність доказів вчинення правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не тягне за собою визнання його як доказу про порушення особою права щодо карантину людей. (Постанова від 03.12.2020 № 522/16026/20 Одеський апеляційний суд, Постанова від 30.11.2020 № 522/17660/20 Одеський апеляційний суд, Постанова від 30.11.2020 № 333/5069/20 Запорізький апеляційний суд, Постанова від 30.11.2020 № 509/5388/20 Одеський апеляційний суд, Постанова від 29.11.2020 № 405/4290/20 Кропивницький апеляційний суд);

-               у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП. (Постанова від 02.12.2020 № 442/5885/20 Львівський апеляційний суд, Постанова від 02.12.2020 № 752/18034/20 Київський апеляційний суд, Постанова від 02.12.2020 № 227/3566/20 Донецький апеляційний суд, Постанова від 30.11.2020 № 759/16670/20 Київський апеляційний суд, Постанова від 29.11.2020 № 447/1940/20 Львівський апеляційний суд, Постанова від 26.11.2020 № 213/3454/20 Дніпровський апеляційний суд, Постанова від 24.11.2020 № 750/8087/20 Чернігівський апеляційний суд, Постанова від 24.11.2020 № 645/1902/20 Харківський апеляційний суд, Постанова від 24.11.2020 № 953/8049/20 Харківський апеляційний суд, Постанова від 23.11.2020 № 398/3769/20 Кропивницький апеляційний суд);

-             відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України. (Постанова від 01.12.2020 № 541/1972/20 Полтавський апеляційний суд, Постанова від 22.11.2020 № 161/11615/20 Волинський апеляційний суд, Постанова від 22.11.2020 № 522/12938/20 Одеський апеляційний суд);

-             невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначений нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, отже, в діях правопорушника відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 43-3 КУпАП. (Постанова від 26.11.2020 № 428/8560/20 Луганський апеляційний суд);

-             відсутність події і складу адміністративного правопорушення. (Постанова від 26.11.2020 № 680/775/20 Хмельницький апеляційний суд, Постанова від 24.11.2020 № 726/1253/20 Чернівецький апеляційний суд, Постанова від 24.11.2020 № 615/704/20 Харківський апеляційний суд).

Отже, навіть аналіз тільки рішень апеляційних судів з моменту внесення змін до ст. 44-3 КУпАП дозволяє прийти до висновку, що багато правопорушників звільнялись від відповідальності за малозначністю правопорушення. Проте колегам би хотілось порекомендувати уважно ставитись до таких справ та враховувати конкретні обставини з метою обрання найбільш вигідної для клієнта позиції.

 

Олена Радтке, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Радтке-Прядко і партнери», член ради в комітеті з питань верховенства права НААУ