Не хочеться починати статтю словами, що війна внесла свої корективи в наші плани, але це так і є, і саме внаслідок воєнних дій часто договірні обов’язки не виконуються, або виконуються не своєчасно, чи неналежним чином, тому виникає необхідність вирішення питання відповідності розміру відповідальності, встановленої договором, критеріям справедливості, розумності та пропорційності, та дотримання балансу інтересів сторін.
Особливо це стосується тих договорів, які укладені відповідно до Закону «Про публічні закупівлі», де покупці пропонують «драконівські» умови договору, а переможці вимушені підписувати договори на цих умовах, фактично вибір без вибору.
Саме в таких договорах розмір відповідальності постачальника є надмірним, і складається враження, що покупцям вигідно, щоб постачальник не виконав договір, або виконав несвоєчасно. При цьому самі Покупці або не мають ніякої відповідальності, або мають лише мінімальну.
В рамках цієї статті буде проаналізована судова практика за перші чотири місяці 2023 року, в розрізі неналежного виконання обов’язків саме через війну.
Як завжди, суди не перестають дивувати, були випадки, що зменшували розмір відповідальності на 90 відсотків (справи № 922/2127/22, № 907/809/22), до 50% (справи № 904/1725/22, № 904/392/22, 925/154/22), або взагалі відмовляли у стягнені неустойки (справа № 904/4813/22), але все ж таки можна говорити про досить усталену практику суду, на яку можуть орієнтуватись відповідачі у справах, які бажають зменшити розмір своєї відповідальності на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України.
До останніх Постанов Верховного Суду, в яких досить докладно та аргументовано зібрані основні принципи господарської відповідальності та можливість її зменшення розміру, можна віднести Постанову ВС від 15.02.2023 у справі № 920/437/22.
Верховний суд зазначив, що справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності, а завдання неустойки сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд вказує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Суд наголосив, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Тому на допомогу боржнику приходять ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Що враховують суди, оцінюючи можливість зменшення розміру відповідальності:
- чи є даний випадок винятковим;
- наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;
- поведінку винної особи та ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання;
- ступінь виконання зобов`язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;
- незначність прострочення у виконанні зобов`язання;
- невідповідність розміру пені наслідкам порушення;
- добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків;
- наслідки порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам;
- розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Отже, подаючи клопотання про зменшення розміру відповідальності за порушення господарського зобов’язання, необхідно намагатися довести зазначені обставини.
Які саме випадки є винятковими, вирішує суд з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, яке реалізується ним на власний розсуд).
Верховний Суду зазначив, що визначення виняткових обставин вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі N 923/536/18; від 10.04.2019 у справі N 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі N 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі N 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі N 916/878/20) та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
У Постанові від 06.02.2023 № 927/39/22 Північний апеляційний господарський суд зауважив, що саме лише посилання на військову агресію Російської Федерації проти України без належного обґрунтування неможливості виконання прийнятого на себе зобов'язання з підтвердженням відповідними доказами не може визнаватися судом належними підставами для невиконання постачальником умов договору поставки.
Аналогічну позицію зайняв Північний апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 24 квітня 2023 р. у справі № 911/983/22. Суд вказав, що відповідач, заявляючи про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, лише посилається на військову агресію російської федерації проти України, що мало наслідком часткове припинення функціонування теплових електростанцій, складне фінансове становище, стратегічне значення підприємства відповідача для суспільства тощо, але не надає суду жодних належних та допустимих доказів і не довів винятковості обставин, а тому його клопотання не може бути задоволене.
Отже, підсумовуюче викладене, можна дійти до висновку, що для належного обґрунтування неможливості виконання умов договору, та, маючи на меті зменшення розміру відповідальності, недостатньо послатись на військову агресію Російської Федерації, а необхідно довести суду ці обставини за допомогою належних доказів.
Аналіз статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, в яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" вказує на те, що лише суд може прийняти за власним розсудом рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки) (Постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі N 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18), отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Наприклад, у постанові від 04.02.2020 у справі N 918/116/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди обґрунтовано зменшили розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Проте це не означає, що вказаний висновок може бути застосований у всіх подібних справах, оскільки розмір зменшення неустойки може визначити лише суд з урахуванням обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів.
Наприклад, у справі № 922/2127/22, суд, зменшуючи розмір відповідальності на 90% від заявленої позивачем, суд взяв до уваги, що у відповідача внаслідок бойових дій і ракетного обстрілу виникла пожежа в будівлі складу та товар, який зберігався на складі та був предметом договору, було знищено вогнем, та що відповідач зазнав значних збитків від обстрілів, багато будівель також зруйновані та потребують дуже багато коштів для їх відновлення. Крім того, був знищений товар, який раніше передавався відповідачем до експедитора.
Отже, зменшення неустойки (штрафу, пені) має бути протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
Саме право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Наприклад, в справі № 917/1243/22 судова колегія зауважила, що відповідач, як сторона типового договору була позбавлена можливості погоджувати умови договору, виражати свою незгоду щодо певних його умов, зокрема, щодо встановлення умовами договору пені та її розміру.
Але це не означає, що боржник може бути звільнений від сплати заходів відповідальності без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі N 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі N 922/1716/20).
Крім того, Верховний Суд у Постанові від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов`язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання.
Тому Верховний Суд у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій, відмовили у задоволені клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, через відсутність у матеріалах справи доказів та не доведення Відповідачем обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій, а також обставин, які б перешкоджали Відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання.
Таким чином, суди при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України в цілому виходять з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
