Багато хто стикався з негативними випадками, обумовленими порушенням гарантійного строку на результати робіт: будівельних, ремонтних, монтажних таке інше (приміром – це може бути як ремонт у квартирі, так і складання меблів, ремонт автомобілю). Щоб відстояти свої інтереси у спорі з виконавцем робіт, обов’язково потрібно мати підтверджуючий документ. Основний такий підтверджуючий документ, що засвідчує факт правовідносин між споживачем та виконавцем – договір. В договорі містяться умови щодо якості, строків, ціни робіт, в тому числі умови гарантії.
Споживачів нашої держави захищають норми закону №1023-XII «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991, Цивільного кодексу, ряду підзаконних актів. Щоб скористатися цими правовими інструментами, слід передусім знати про них та коректно їх тлумачити.
Гарантійний строк передбачає, що лише протягом такого строку виконавець робіт несе відповідальність за їх результати та зобов’язаний безоплатно усунути недоліки. Якщо недоліки виявлені пізніше, претензій до виконавця робіт пред’явити буде не можна.
За обставин недотримання договору про виконання робіт – гарантійного строку на результати робіт – споживач вправі призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків та/ або вимагати відшкодування збитків. Коли виправлення недоліків буде доручене третій особі, оскільки виконавець їх не усуває, роботи повинні виконуватися коштом виконавця. Якщо виконавець відмовляє в усунені недоліків та/або компенсації витрат на усунення недоліків, то можна звернутись до Держспоживслужби України, або до суду.
Гарантійний строк на результати робіт, згідно з положеннями чинного законодавства, визначається в договорі. За відсутності гарантійного строку, встановленого договором, вимоги споживача стосовно виявлених недоліків в результатах робіт підлягають задоволенню протягом 6-ти місяців з дня прийняття роботи.
Відповідно, при виконанні робіт бажано укладати договір, в якому зазначити не тільки гарантійний строк, але строки та порядок усунення недоліків, в іншому випадку права замовника важко захистити.
Як правило, гарантія діє, якщо і самим позивачем не допущено порушень умов експлуатації результатів робіт, отже, умови гарантії мають також містити умови експлуатації та умови обмеження гарантії.
Крім того, якщо матеріали для виконання робіт надані самим споживачем, то виконавець (підрядник) може не відповідати, якщо недоліки виникли внаслідок неякісного матеріалу.
Ще один момент, на який необхідно звернути увагу, це акт приймання-передачі виконаних робіт. На практиці ми часто стикаємося з ситуацією, що замовник підписує такий документ, не передаючи йому належної уваги, з фразою, що претензій до результатів немає, хоча в вони і є. Звичайно, в цьому випадку можна буде пред’явити претензії лише у випадку, якщо недоліки є скритими.
За умови виявлення істотних недоліків споживач вправі пред’являти вимоги протягом строків, передбачених нормативними актами, умовами договору, а у разі відсутності визначення – протягом 10-ти років. Істотний недолік – це недолік, що унеможливлює чи робить недопустимим використання результатів роботи за цільовим призначенням, та не може бути усунутий, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу.
Важливо також зберігати документи, що підтверджують оплату, як мінімум, протягом гарантійного строку.
За законом, споживач вправі одержати доступну, необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товар, що забезпечує можливості для свідомого й компетентного вибору. Зокрема, стосовно товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, споживачеві мають надаватись відомості про таку сертифікацію.
Існує Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулюванням та споживчоі політики від 01.02.2005 № 28, останні зміни до якого вносились у 2016 році.
Сертифікат якості (відповідності) – це документ, що засвідчує відповідність виробленого товару (продукції) вимогам нормативів та стандартів, які висуваються до якості такого товару (продукції).
Отже, не на будь-який товар можна вимагати від продавця надати сертифікат відповідності, наприклад, харчова продукція в Україні не підлягає обов’язковій сертифікації.
Сертифікат відповідності видається уповноваженим органом з сертифікації. В Україні діє Державна система сертифікації. Форма сертифікатів відповідності в Державній Системі сертифікації встановлюються ДСТУ 3498-96 «Державна Система сертифікації. Бланки документів. Форма та опис». Для певних видів продукції встановлюється вимога обов’язкової сертифікації. Для решти сертифікація добровільна (здійснюється УкрСЕПРО).
Сертифікувати можуть не тільки товари, але й послуги, при цьому багато підприємств прибігають до процедури добровільної сертифікації з метою підвищити довіру до своєї продукції.
Підсумовуючи, сертифікація в Україні має обмежену сферу дії та не є ефективним інструментом захисту прав споживачів.
