Законом України «Про валюту і валютні операції» (надалі - Закон 2473), який буде введено в дію з 07.02.2019 року, задекларовано принцип свободи здійснення валютних операцій (п.1 ч.1 ст.2 Закону 2473), яка полягає в тому числі в мінімізації втручання держави у валютні операції фізичних і юридичних осіб.
Наразі важливо розібратись, чи буде імпортерів та експортерів новий Закон полегшенням або навпаки.
Статтею 14 Закону 2473 встановлені різноманітні види відповідальності до різних осіб: банків, уповноважених установ, юридичних осіб, фізичних осіб.
Згідно до зазначеної статті, до юридичних осіб (крім уповноважених установ) може бути застосований лише один вид відповідальності - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій.
Діючі норми частини 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" визначають відповідальність за порушення строків розрахунків, а саме нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Закон 2473 нічого не змінив в частині 5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції", відповідальність залишилась такою ж.
Проте змінилось головне – граничні строки розрахунків за валютними операціями.
Зараз відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР (далі Закон N 185/94) виручка резидентів у іноземній валюті належить зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
З початком дії Закону 2473 ця норма втратить чинність, отже, відповідальність для юридичних осіб у вигляді пені буде наступати лише у випадках, коли Національний банк України встановить граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
При цьому ч. 1 ст. 12 Закону 2473 регламентовано, що лише за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави Національний банк України може застосовувати заходи захисту, в тому числі граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Таким чином, з лютого 2019 року суб’єкти ЗЕД не будуть зобов’язанні надавати уповноваженим банкам документи, необхідні для контролю строків розрахунків.
Необхідно зазначити, що такий захід захисту НБУ може запроваджувати з винятками або особливостями для окремих галузей економіки (окремих товарів) за поданням КМУ.
Крім того, НБУ може встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Якщо граничні строки будуть встановлені НБУ, то гроші мають бути зараховані на рахунки резидентів у банках України не пізніше строку, встановленому Національним банком України.
Зважаючи на це, в розділі контракту, що стосується строків розрахунків, доцільно включити положення, що у випадку встановлення НБУ граничних строків розрахунків, грошові кошти мають бути перераховані зобов’язаною стороною не пізніше строку, встановленого НБУ. В розділі «відповідальність сторін» передбачити додаткову відповідальність у вигляді пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором за кожен день прострочення.
Непрємною новацією Закону 2473 є те, що у випадку введення граничних строків НБУ, та їх порушення, резиденту України недостатньо лише подати позов до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення заборгованості з нерезидента. Справу необхідно виграти та отримати гроші на рахунки!
Інакше пеня буде стягнута за весь час прострочення розрахунків, включаючи період, на який цей строк було зупинено (ч. 7 ст. 13 Закону 2473).
Органом, уповноваженими на проведення перевірок та застосування штрафних санкцій за порушення у валютній сфері щодо суб’єктів підприємницької діяльності та громадян залишається Державна фіскальна служба.
Цікавою є норма ч.4 ст. 14 Закону 2473, яка встановлює, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.
Вважаю, що в українському законодавстві не можна використовувати таких слів як «адекватно», бо коли розмір буде визначати ДФС України, на її фіскальний підхід, з великою долею ймовірності, штраф буде застосовуватись у максимальному розмірі.
Сам порядок застосування штрафних санкцій має бути визначений ДФС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону 2473 штрафні санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Звертаю увагу, що відчутно більшою стає відповідальність фізичних осіб за порушення валютного законодавства. Так, розміри штрафів, встановлених ст 162 КУпАП, тепер будуть від 8 500 до 17 000 грн., замість нинішніх від 510 до 748 грн.
Крім того, КУпАП, доповнено статтею 162-1 «Порушення порядку здійснення валютних операцій», яка встановлює ще більший розмір штрафу - від 17 000 до 51 000 грн. Банкірам пощастило ще менше, на них можуть накладатися адміністративні штрафи від 51 000 до 68 000 грн. (Ст. 166-5 КУпАП).
Отже, посадові особи юридичних осіб можуть відчути всі «переваги» змін законодавства на власній кишені.
Втішає лише те, що санкції за порушення, вчинені до 07.02.2019 р., мають застосовуватися відповідно до законодавства, чинного на теперішній час.
Керівник адвокатського бюро «Олени Прядко», адвокат Прядко Олена
.jpg)
.jpg)
