Законодавці продовжують міняти закони, на цей раз Законом України від 22.11.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток» (далі – Закон 3494) були внесені зміни до цілого ряду законів, в частині, що стосуються відпусток, які стосуються практично кожного, тому їх необхідно знати.
Ряд змін зазнав Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки».
Так, по новому регулюється перенесення вихідних та робочих днів (ст. 67 КЗпП України). Тепер не рекомендаціями Кабміну, а положеннями трудового та/або колективного договору, а в разі їх відсутності - наказом (розпорядженням) роботодавця, який має погоджуватись з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, регулюється це питання (у випадках, що не встановлені КЗпП України).
Аналогічно трудовим та/або колективним договором, а не Кабінетом Міністрів України, буде визначатись тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях.
Зазнали змін і положення відпустки при народженні дитини (ст. 77-3 КЗпП, ст. 19-1 Закону про відпустки).
Наразі батькові дитини, бабу чи діду треба взяти таку відпустку не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, а якщо батько не одружений з матір’ю дитини, то йому доведеться довести, що він є батьком (достатньо свідоцтва про народження дитини), крім того, необхідна буде заява від матері. Також підставою надання відпустки при народжені дитини бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, є також заява одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Важливі зміни зазнали положення ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону про відпустки.
Заяву щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, необхідно подати не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв'язку з призовом на військову службу.
Кількість днів відпусток без збереження заробітної плати за сімейними обставинами чи з інших причин збільшено до 30 днів, а на час:
- загрози поширення епідемії, пандемії;
- необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством;
- у разі виникнення загрози збройної агресії проти України;
- надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру,
тривалість такої відпустки визначається угодою сторін, але час перебування у таких відпустках не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Крім того, тепер право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 60 календарних днів мають працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації (ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).
Зазнав змін також Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон 2136).
Вважаю за необхідне нагадати про положення цього закону, згідно до якого на період дії воєнного стану введені обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України, а також не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Оскільки ці положення поки що не визнані неконституційними, маємо ними керуватись.
Так ось, Законом 2136 на період воєнного часу була обмежена тривалість щорічної відпустки 24 календарними днями, якщо ж працівник мав право на більш тривалу відпустку, то до моменту набуття чинності Законом 3494, він міг використати решту відпустки лише після закінчення воєнного стану. Тепер до статті 12 Закону 2136 були внесені зміни, що дозволяють робітнику за рішенням роботодавця використати вже зараз всю відпустку, але… без збереження заробітної плати на ті дні, що перевищують 24.
Якщо коротко, то будь-які види відпусток понад щорічну, можуть надаватись лише на безоплатній основі та якщо на це буде згодний роботодавець. Інший варіант – чекати закінчення воєнного часу та відпочивати вже на повну катушку на всі дні невикористаних відпусток.
Виключенням є відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв'язку з усиновленням дитини.
Крім того, норми статті 12 Закону не розповсюджуються на керівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Також розширене коло працівників, яким роботодавець має право взагалі відмовити у наданні відпусток всіх видів. Тепер до них належать працівники, що виконують роботи в сфері товарів оборонного призначення або мобілізаційного завдання (замовлення).
Ба більше, відпустки без збереження заробітної плати тепер можуть надаватись без обмеження строку, але час перебування у такій відпустці не буде до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, на відміну від відпусток після звільнення з військової служби, яка буде зарахована до стажу роботи.
ВАЖЛИВО!
Не зважаючи на трату чинності Законом 2136 після закінчення дії воєнного стану, положення ст. 12 цього закону в частині використання невикористаних днів відпусток та положення статей 13 та 15 в частині відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, втратять чинність лише з моменту завершення відшкодування.
Розширений перелік гарантій працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів які на час профспілкового навчання отримали право додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 6 календарних днів (ч. 7 ст. 252 КЗпП).
