Говорячи про проблему уникнення подвійного оподаткування, необхідно розуміти, що є загальні принципи застосування двосторонніх конвенцій щодо уникнення подвійного оподаткування, а є конкретні конвенції з конкретною моделлю оподаткування і саме положеннями цих конвенцій треба керуватись в кожному окремому випадку, звичайно, з урахуванням положень Податкового кодексу України.
Статтею 103 Податкового кодексу України визначений загальний порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
На сайті податкової є інформація з переліком країн, з якими підписані конвенції, тому починати необхідно зі з’ясування питання, чи взагалі була підписана відповідна конвенція, та чи залишається вона діючою.
Оскільки з лютого 2022 року мільйони українців отримали прихисток в самих різних країнах світу та почали в цих країнах отримувати дохід, то ця проблема набуває особливого масштабу та потребує аналізу, особливо з моменту приєднання України до CRS.
Ще одне застереження – цю статтю не можна вважати консультацією, в кожному конкретному випадку необхідно звертатись до спеціаліста з податкового законодавства, та можливо, доцільно зібрати декілька думок, та враховувати, що податкова кожної країни може мати власну думку.
В цій статті ми розберемо ситуацію для осіб, що отримали тимчасовий захист в Німеччині.
Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно була підписана 03.07.1995 і ратифікована Україною 04.10.1996 та застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (далі – Конвенція з Німеччиною). Отже, велике значення має визначення, резидентом якої країни є юридична чи фізична особа.
Коли виникає протиріччя між законами двох країн, резиденція визначається як місце постійного проживання фізичної особи. Якщо особа має постійне проживання в обох країнах, враховується та, де є центр її життєвих інтересів. Якщо це не допомагає, розглядаються інші фактори, такі як місце проживання, громадянство, родинні та соціальні зв'язки, місце роботи та бізнесу. Якщо особа зберігає житло в одній країні, але часто перебуває в іншій, то це може свідчити про те, що вона має центр життєвих інтересів у першій країні.
Щодо юридичних осіб, то якщо компанія є резидентом обох країн-підписантів угоди, то вона вважається резидентом країни, де знаходиться її фактичний керівний орган.
Переселенці з України несуть повне податкове зобов'язання в Німеччині з того моменту, коли можна припустити, що вони мають місце проживання або зазвичай перебувають в Німеччині, зазвичай з дати їхнього в'їзду. Якщо вони раніше не мали німецького доходу і не підпадали під обмежене податкове зобов'язання, то оподаткуванню підлягає тільки дохід, отриманий у періоді, коли вони мали повне податкове зобов'язання.
Якщо особа має резидентство в Україні і це важливо для оподаткування в Німеччині (наприклад, для отримання податкового звільнення за Угодою про уникнення подвійного оподаткування), зазвичай їй потрібно пред'явити сертифікат резидентства як підтвердження.
Цей сертифікат також необхідний, якщо особа, яка має обмежене податкове зобов'язання, подає заяву про звільнення від німецького податку на джерело доходу.
Фізичні особи з обмеженим податковим зобов'язанням, які хочуть бути визнаними як особи з необмеженим податковим зобов'язанням, повинні подати заповнений Non-EU/EEA Сертифікат. Розділ "Підтвердження від іноземного податкового органу" має бути заповнений українським податковим органом. Цю форму можна отримати в німецьких податкових органах або в Інтернеті.
Якщо фізична особа з обмеженим податковим зобов'язанням працює на вітчизняного роботодавця у своїй країні, вона повинна подати "Заяву про видачу довідки для вирахування податку на заробітну плату для працівників, які несуть обмежене податкове зобов'язання з податку на доходи". Цей бланк можна отримати в німецьких податкових органах або в Інтернеті. Для цієї заяви не потрібно сертифіката резидентства.
Кожна двостороння конвенція містить перелік податків, на які вона поширюється. Це означає, що навіть наявність підписаної конвенції не дозволяє платити усі податки лише в одній країні – учасниці конвенції, наприклад, конвенції не поширюються на непрямі податки - ПДВ та акциз.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції з Німеччиною, то її положення поширюються на наступні податки (або аналогічні за змістом):
- в Україні:
- податок на прибуток підприємств;
- прибутковий податок з громадян;
- податок на майно підприємств;
- податок на нерухоме майно громадян.
- у Федеративній Республіці Німеччина:
- прибутковий податок;
- корпоративний податок;
- податок на майно;
- промисловий податок.
Необхідно знати, що податкові ставки в Німеччині визначаються податковим класом, який залежить від багатьох обставин. Загалом існує 6 податкових класів. Зміни у житті особи призводять до змін у податковому класі, відображаючи нову ситуацію.
Усім особам, що мешкають у Німеччині, видається унікальний податковий ідентифікаційний номер, який використовується для ідентифікації в податковій системі. Цей номер, що складається з 11 цифр, обов'язково вказується у всіх податкових деклараціях та заявах, які подаються до податкової служби Німеччині.
Отримання податкового номера для іноземців є автоматизованим процесом, і не потрібно подавати окрему заяву. Новий податковий номер надсилається поштою протягом двох-чотирьох тижнів після реєстрації адреси.
Доходи від праці, отримані особою, яка є резидентом Німеччини відповідно до угоди про подвійне оподаткування, зазвичай оподатковуються в Німеччині, якщо робота не виконується в Україні.
З того моменту, коли особа вважається резидентом Німеччини, то до неї застосовуються загальні податкові ставки, такі ж, як і до громадян Німеччини. Для найманих працівників ставка податку на доходи є гнучкою і стартує з 14%. Максимальна ставка – 42%. В той же час отримувачам соціальних виплат з України можна не хвилюватись, такі доходи в Німеччині не будуть оподатковуватись.
Доходи ж від підприємницької діяльності за кордоном, отримані резидентом Німеччини згідно з угодою про подвійне оподаткування, зазвичай оподатковуються в Німеччині як країні резиденції, якщо діяльність не виконується через постійне представництво або постійну базу в Україні. Якщо діяльність здійснюється через такі постійні представництва або бази, Україна може мати право на оподаткування.
Отже, всі наші ФОП, які наразі мають резиденство Німеччини, якщо мають дохід з походженням з України, але не мають постійного представництва або постійної бази в Україні, мають сплачувати податки саме в Німеччині.
Під постійним представництвом розуміють постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність. Цей термін означає, що для визнання наявності постійного представництва місце діяльності повинне бути "постійним", тобто використовуватися певна будівля чи фізичне місце перебування для здійснення підприємницької діяльності не тимчасово, а на тривалий період.
Відповідно Конвенції з Німеччиною, постійним представництвом може бути:
- місце управління;
- філіал;
- офіс;
- фабрик;
- майстерня;
- шахта, нафтова або газова свердловини, кар'єр або будь-яке
- інше місце розвідки або видобутку природних копалин (з окремими умовами).
ВАЖЛИВО!
Підприємство не розглядається як маюче постійне представництво в Договірній Державі, якщо воно виконує комерційну діяльність у цій державі через брокера, комісіонера або будь-якого іншого агента з незалежним статусом, при умові, що ці особи діють в межах своєї звичайної комерційної діяльності.
Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює або контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі (через постійне представництво або будь-яким іншим способом), сам по собі не перетворює одну з цих компаній на постійне представництво другої компанії.
Статті 6 – 22 Конвенції з Німеччиною визначають оподаткування різноманітних доходів, тому при відповіді на питання щодо кожного доходу треба шукати відповідну статтю Конвенції та намагатись її зрозуміти.
У статті 23 двосторонньої Угоди з Німеччиною викладені методи, що використовуються для усунення подвійного оподаткування.
Згідно цієї статті, доходи, щодо яких Україна має право на оподаткування відповідно до Угоди про уникнення подвійного оподаткування, як правило, звільняються від оподаткування в Німеччині.
Проте стаття 23 двосторонньої Угоди про уникнення подвійного оподаткування має цілий ряд винятків, які необхідно враховувати.
Для того, щоб дохід від роботи платника податків-резидента звільнявся від оподаткування в Німеччині на підставі двосторонньої Конвенції, платник податків має довести, що інша країна відмовилася від свого права оподатковування цього доходу або що податок, нарахований на цей дохід в іншій країні, був сплачений.
Відповідно до ст. 25 Конвенції з Німеччиною, якщо особа вважає, що дії однієї або обох держав-учасниць угоди призводять або можуть призвести до її оподаткування в порушення положень угоди, вона має право подати свій випадок до відповідного органу держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок підпадає під дію пункту 1 статті 24, до органу держави, громадянином якої вона є. Заяву потрібно подати протягом трьох років з моменту, коли особа стала відома про дії, що можуть призвести до неправомірного оподаткування.
Не треба забувати, що компетентні органи обох країн обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень Конвенції.
Необхідно звернути увагу осіб, що отримали прихисток в Німеччині, на відповіді компетентного органу Німеччини на Опитувальник щодо податкових наслідків для компаній та фізичних осіб, які можуть виникнути у зв'язку з вимушеним переміщенням таких осіб з України до Німеччини в результаті російського вторгнення. В цьому документі можна знайти багато відповідей на питання з застосування Конвенції з Німеччиною, в тому числі з конкретними прикладами, але потрібно не забувати, що залишається багато нюансів в кожній конкретній ситуації, з якими розібратись не просто навіть спеціалісту.
