Військова агресія Російської Федерації принесла в Україну низку злочинів, які потребують уваги світової спільноти, зокрема – міжнародних розслідувань та судових процесів. Визначення таким злочинам міститься в Римському статуті так званого Гаазького трибуналу – Міжнародного кримінального суду A/CONF.183/9 від 17 липня 1998 року (документ, який Україна досі не ратифікувала).
Важливо! Виділити слід наступні злочини: a) злочин геноциду; b) злочини проти людяності; c) воєнні злочини; d) злочин агресії (ст.5 Римського статуту).
Воєнний злочин (war crime) – це свідоме й грубе порушення законів та звичаїв війни, тобто правил ведення бойових дій і норм гуманітарного права.
Крім Римського статуту правничими засадами для виокремлення таких правопорушень є: 1) Гаазькі конвенції 1899 й 1907 років; 2) Женевські конвенції з протоколами, зокрема – Конвенція про захист цивільного населення під час війни (конвенція ІV) від 12 серпня 1949 та Додатковий протокол, який стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977.
Навіщо потрібно документувати воєнні злочини?
Хоча Україна не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) юрисдикція цієї впливової судової інституції на територію України поширюється. Прокурор МКС вже розпочав розслідування вчинених злочинів.
Важливо! Зараз перед українцями стоїть завдання правильно зібрати та оформити докази злочинів російських військовослужбовців, вчинених на території України, з тим, щоб їх можна було використовувати в суді. Насамперед це завдання стоїть перед криміналістами, судово-медичними експертами, тобто людьми, які мають відповідний фаховий досвід.
Але кожен потерпілий чи свідок воєнного злочину теж може в міру сил долучатися до збору доказів. Адже певні відомості з плином часу можуть бути назавжди втрачені. Головне – оформляти докази правильно та подавати їх на офіційні державні ресурси.
Як правильно зафіксувати воєнний злочин?
Зведений алгоритм фіксації воєнних злочинів міститься на урядовому ресурсі https://warcrimes.gov.ua. Це наймасштабніший на сьогодні проєкт зі збору доказів російської військової агресії, створення якого ініційоване Офісом Генерального прокурора України.
Отже, поетапно, що потрібно зробити свідку/ потерпілому:
- Ідентифікувати злочин. Що це? Факт поранення або загибелі цивільних осіб внаслідок застосування зброї, пограбування, катування, пошкодження об’єктів цивільної інфраструктури, насилля таке інше.
- Надати інформацію про себе. ПІБ, дата народження, телефон, e-mail, посилання на профілі у соцмережах.
- Зазначити дату, час та місце події. Це може бути як адреса (регіон, місто, вулиця, під'їзд, квартира тощо), так і координати на мапі.
- Максимально повно описати злочин. За можливості вказати інших учасників події, зокрема – додати їхні особисті відомості та зазначити інформацію, якою можуть володіти ці люди.
- За можливості надати персональні дані ворога. Це можуть бути ПІБ, позивні, псевдоніми, розпізнавальні знаки, дані з документів, що засвідчують особу.
- Вказати засоби ведення війни. Якщо під час події була можливість ідентифікувати військову техніку чи зброю, то слід вказати тип, назву, серійний номер тощо.
- Завантажити файл з фото та відео. Ці матеріали мають бути максимально високої якості. Повинен бути чітко зрозумілим масштаб зйомки та коректно передані кольори. Наприклад, криміналісти у таких випадках використовують в кадрі лінійку.
Важливо! На урядовому сайті warcrimes.gov.ua гарантується захист наданих персональних даних.
Відтак покаранню винних можуть сприяти усі свідки та потерпілі воєнних злочинів в ході російського вторгнення в Україну.
