Не легким тягарем після відбуття покарання для засудженої особи є наявність судимості на стадії реабілітації. В силу наявності судимості засуджений матиме певні обмеження, які в якійсь мірі знижуватимуть соціальний статус. Це прикро, адже після відбуття покарання є бажання почати життя спочатку, втім цей тягар заважатиме втілювати таке бажання. Що робити? Це питання урегульовано Кримінальним кодексом України, і ось що він нам говорить.
Закон передбачає дві форми припинення судимості – погашення та зняття.
Погашення судимості
Особа визнається такою, що має судимість з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно неї. Закон встановлює строки, після спливу яких особа вважається несудимою. Ці строки визначаються Кримінальним кодексом України залежно від тяжкості вчиненого злочину, виду призначеного особі покаранні, а також інших умов щодо відбуття покарання.
Так, наприклад, особи засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину; для осіб, засуджених за тяжкий злочин встановлено строк – шість років; щодо особливо тяжких злочинів передбачено строк вісім років (ст. 89 КК України).
Зазначені строки обчислюються з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання. У випадку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання. Перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново окремо за кожний злочин, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить новий злочин.
Щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку Кримінальний кодекс передбачає більш м’які умови для погашення судимості.
Таким чином, погашення судимості – це форма припинення судимості, що відбувається автоматично, за умов, визначених законом та зі спливом встановлених строків. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
Зняття судимості
Зняття судимості, це так би мовити її дострокове погашення, але за певних умов. Знята може бути лише непогашена судимість. За нормами Кримінального кодексу України (ст. 91), суд може зняти з особи судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89, якщо після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості.
Тобто, якщо після відбуття покарання, пройшло половина та більше строку погашення судимості, засуджена особа, за умов доведення свого виправлення, може клопотати про дострокове зняття з неї судимості.
Слід враховувати, що вищенаведене положення з 14.10.2014 року не поширюється на випадки, коли особу було засуджено за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини. Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VІІ 14.10.2014 року, було внесено зміни до ст. 91 КК України щодо заборони зняття судимостей до закінчення визначених ст. 89 КК України строків у випадках засудження за умисні тяжкі, особливо тяжкі та корупційні злочини.
Для застосування цієї норми до особи, яка вчинила тяжкий, особливо тяжкий або корупційний злочин, її право на дострокове зняття судимості повинно було виникнути до набрання чинності вищевказаним законом – до 14.10.2014р. Отже, якщо до цієї дати у засудженої особи сплила половина строку погашення судимості, ця норма може бути до неї застосована.
Питання про зняття судимості з особи, що відбула покарання, за її клопотанням розглядається судом, який ухвалив вирок.
До клопотання особі, яка з ним звертається слід надати суду докази, що доводять її виправлення - зразкову поведінку, сумлінне ставлення до праці. Такими доказами можуть бути відомості, які свідчать, що особа не вчиняла нових злочинів, не притягувалася до адміністративної та іншої відповідальності, відшкодувала заподіяну злочином шкоду, не перебуває у розшуку, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи та інші.
Слід зазначити, що зняття судимості є правом, а не обов'язком суду. Тому, якщо з урахуванням обставин справи суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити у достроковому знятті судимості.
У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову (ст. 539 КПК України). Тобто, звернутися повторно з таким клопотанням можна буде лише через рік.
Партнер бюро, адвокат Вікторія Сандулєєва
