До нас звернувся клієнт, який вже біля трьох років намагався домовитись з боржником за договором підряду щодо оплати виконаних робіт.
Спочатку справа здавалась простою, є договір, є виконані роботи, що підтверджується актами, є часткова оплата, є борг більше мільйону, є акти звірки, якими боржником борг визнавався. Всі документи були підписані з двох сторін, скріплені печатками.
Клієнт хотів по максимуму отримати з боржника, не тільки борг, а й пеню, інфляційні, 3% річних. Ми йому пояснили, що пеню вже не можна стягнути, оскільки сплила позовна давність. Проте клієнт забажав заявити й стягнення пені, сподіваючись, що боржник не буде заявляти в суді про сплив позовної давності. Як кажуть, бажання клієнта (в межах розумного) – закон.
Але боржник в суді бився насмерть. Він не тільки оспорював кожен документ, а й подав зустрічний позов, де просив визнати додаткову угоду до договору, якою була збільшена ціна договору, недійсною.
Крім того, боржник намагався довести суду, що роботи, вказані в актах виконаних робіт, насправді не були виконані. Двічі, в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції заявляв клопотання про проведення експертизи.
Були списані десятки аркушів паперу, ми збирали додаткові докази, робили адвокатські запити, брали заяви від свідків, писали відзиви, заперечення, та інше.
В цілому справа тільки в суді першої інстанції розглядалося понад півроку.
Нарешті перемога, первісний позов (тобто наш) був задоволений частково (як ми й попереджали клієнта), а саме стягнуто з боржника на користь клієнта - 1 118 313 грн. 26 коп. основного боргу, 272 124 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 62 442 грн. 34 коп. 3% річних та 21 793 грн. 20 коп. судового збору, 15 000 витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні зустрічного позову (боржника) відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, боржником було подано апеляційну скаргу, у якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:
- у директора філії боржника були відсутні повноваження для самостійного прийняття рішення щодо укладення додаткової угоди, якою збільшено суму договору;
- у представників філії були відсутні повноваження щодо підписання акту приймання-передачі;
-судом не досліджено та проігноровано доводи боржника щодо надання послуг неналежної якості, згідно яких нашим клієнтом виконані роботи з поточного ремонту (на підставі договору з іншою юридичною особою), а не з капітального ремонту;
- суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання боржника щодо призначення судової експертизи;
- акт надання послуг з боку боржника підписаний невстановленими особами.
Звичайно, ми підготували для нашого клієнта відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечили проти її задоволення та посилаючись на те, що:
- акт дефектовки був підписаний головним інженером боржника;
- остаточна вартість ремонту була визначна на підставі акту дефектовки та узгоджена з боржником в особі директора філії, які мав відповідні повноваження на підставі довіреності, шляхом укладення додаткової угоди;
- спірний тепловоз знаходиться на балансі іншої філії боржника, якою був переданий позивачу для виконання капітального ремонту на підставі акту прийому-передачі;
- надані послуги (виконані роботи) були прийняті представником боржника без зауважень та претензій, що підтверджується підписаними актами;
- останній акт підписаний 30.12.2015, отже гарантійний строк закінчився 29.12.2016;
- боржником проводились часткові оплати робіт за вказаними актами;
- факт визнання боржника заборгованості підтверджується підписаними актами звіряння розрахунків;
тепловоз відповідачу не повернутий, оскільки згідно умов договору та ст. 856 ЦК України відправка об'єкту на адресу замовника буде проведення після остаточної оплати.
Навіть в апеляції справа не була розглянута в одному засіданні.
Проте нарешті й апеляційний суд погодився, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись приписами закону, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем (нами) меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом, та відмовив у задоволені зустрічного.
Апеляційний суд вирішив, що доводи, які викладені скаржником (боржником) у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу боржника залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі № 910/22102/17 - без змін.
Клієнта в судах першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Олена Прядко.
