До адвокатського бюро звернулась директорка однієї музикальної школи, яку звільнили з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП , хоча все своє життя вона сумлінно працювала, не мала доган, тощо.
Ця стаття передбачає звільнення через систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Розбираючись в справі, з’ясувалось, що за 35 років праці їй лише одного разу було об’явлено догану, але наказ про догану був оскаржений в суді, рішення суду набрало законної сили, отже, догана була скасовано.
Інших випадків притягнення до дисциплінарної відповідальності не було.
Не зважаючи на це, відділу культури і туризму звільнив нашу клієнтку на підставі такої ганебної статті.
Звичайно, директор не погодилась з таким рішенням, оскільки воно було не справедливе, а істинними мотивами звільнення директора була її принципова позиція в деяких питаннях, що суперечило інтересам керівництва відділу культури, тому ми були змушені вирушити до суду.
Кодексом законів про працю передбачено лише два види дисциплінарної відповідальності: догана чи звільнення.
При цьому, необхідною умовою звільнення працівника за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно, щоби до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
В іншому випадку можна лише об’явити догану.
При цьому при незаконному звільнені працівник має право не тільки на стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а й на стягнення на його користь моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Рішенням суду першої інстанції від 17 лютого 2017 року були задоволені позовні вимоги нашої клієнтки про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнута моральна шкода.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та 09.06.2017 р. відхилив апеляційну скаргу відділу культури.
Інтереси клієнта в суді представляла керівник бюро, адвокат Олена Прядко.
